Що таке low-code та no-code платформи та чи загрожують вони традиційній розробці?
5 хв.

Що таке low-code та no-code платформи та чи загрожують вони традиційній розробці?

author avatar Світлана Чапліч

Сьогодні створити корпоративний застосунок чи вебсайт може людина з будь-яким професійним бекграундом і навіть без технічних знань взагалі. Така можливість з’явилася завдяки підходу low-code/no-code (LCNC), коли замість написання коду користувач просто, немов із кубиків LEGO, збирає застосунок із необхідною функціональністю.

Чи стане це серйозним викликом для традиційної розробки? Щоб дати відповідь на це питання, розберемося, що стоїть за термінами low-code і no-code (або zero-code) і які практичні завдання вирішує ця методологія.

Як і чому виник запит на low-code/no-code?

Поява перших low-code/no-code платформ припала на початок 2000-х, коли складність традиційної розробки продовжувала зростати, а бізнес потребував  все більше нових програмних продуктів. Щоб залишатися конкурентними, компанії прагнули якнайшвидше втілювати свої ідеї в життя: розробляти, тестувати й впроваджувати нові програми. Тоді для цього була потрібна повноцінна команда розробників, дозволити собі яку могли далеко не всі. Делегувати відповідні завдання іншим співробітникам було неможливо: поріг входу до розробки залишався стабільно високим.

Тоді все змінила технологія LCNC. Одну з перших масових платформ представила корпорація Microsoft. Її SharePoint Designer був візуальним HTML-редактором для створення вебсторінок без навичок програмування та верстки. А ось Force.com (розробка Salesforce) давала змогу створювати вже повноцінні бізнес-застосунки, просто перетягуючи та компонуючи певним чином готові блоки, тобто використовуючи графічний інтерфейс drag-and-drop.

Платформа low-code/no-code є типовим SaaS-рішенням (Software as a Servise, «програмне забезпечення як сервіс»), яке дає всі необхідні інструменти для розробки ПЗ без або з мінімальним написанням програмного коду.

Вже в середині 2000-х платформи low-code почали використовуватися для прискореної розробки програм (RAD-концепція). Дуже швидко багато компаній усвідомили переваги таких інструментів і почали їх використовувати, щоб скоротити час і витрати на розробку. Сьогодні у 58% випадків LCNC-платформи використовуються для розробки форм та інших сервісів для збору даних, для 42% компаній ці інструменти вже замінили електронні таблиці, а ще для 33% – альтернативні сервіси моделювання та візуалізації даних.

Переваги low code/no code платформ

Технологія low code/no code дає змогу компанії залишатися конкурентоспроможною, оптимізуючи виконання внутрішніх і клієнтських бізнес-процесів та підвищуючи продуктивність роботи різних відділів (не відділу розробки).

Завдяки чому це стає можливим?

  • Робочі застосунки можуть створювати співробітники з мінімальним технічним бекграундом або без нього. «Простота використання» – найбільш поширена характеристика, яку дають low-code/no-code платформам їхні користувачі.
  • Скорочується життєвий цикл розробки ПЗ, а самі застосунки згодом легше і швидше модифікувати, реагуючи на зміни, які диктує ринок. Прискорення може сягати 60%!
  • Зменшується кінцева вартість програмних продуктів. За різними оцінками економія сягає 20-40% порівняно із традиційними підходами до розробки.

Помилково думати, що low-code/no-code – це тільки для тих, хто не вміє кодувати. Насправді розробники також використовують цю технологію, щоб позбавити себе рутини. Вони можуть виконувати менше нудних однотипних завдань (до речі, одна із причин вигорання у їхній професії), краще синхронізувати роботу розподілених команд, які працюють над одним проєктом, а також скоротити кількість помилок, спричинених людським фактором.

Крім того, згідно зі звітами OutSystems та Evans Data Corp, розробники, які регулярно використовують у роботі low-code платформи, почуваються щасливішими за колег із традиційної розробки.

Сергій Білобров, СЕО IT-платформи JustWork, розповів:

«Наша команда активно використовує у розробці low-code технології, які допомагають стартапам і не тільки їм швидко перевіряти гіпотези та масштабуватися. Методологія low-code у нашому випадку дала змогу значно заощадити ресурси й швидко вийти на ринок – на запуск першої ітерації знадобилося буквально кілька місяців, що виглядало нереальним, якби ми писали код вручну. Я рекомендую не ігнорувати low-code інструменти, тому що вони можуть відчутно прискорити процес і скоротити ресурси на розробку, не залучаючи до цього велику команду девелоперів. Крім того, згодом можна буде легко вносити зміни у продукт, швидко реагуючи на потреби користувачів».

А от як висловлюється про можливості LCNC-рішень Варша Мехта (Varsha Mehta), старший спеціаліст із маркетингових досліджень у Gartner:

«Надання як розробникам, так і нетехнічним фахівцям різних платформ low-code/no-code дає змогу організаціям досягти рівня цифрових компетенцій і швидкості доставлення, необхідних для створення сучасного середовища».

Що буде із традиційними розробниками?

У Gartner стверджують, що до 2025 року 70% корпоративних програм будуть створюватися з використанням low-code/no-code методології, тоді як у 2020-му таких було менш ніж 25%. Виходить, що ринок розробки переживає серйозну трансформацію і багато розробників можуть втратити роботу, а новачкам вчити програмування буде загалі недоцільно?

Насправді все не так депресивно, і ось чому:

  • Початково платформи low-code/no-code не позиціонували себе як «вбивці» традиційного коду. Їх створили задля того, щоб спростити й оптимізувати розробку корпоративних застосунків користувачам та командам, які не мають навичок програмування.
  • Розробка – це не лише корпоративні програми. Як мінімум, величезна кількість розробників працює у GameDev'i.
  • Тренд на використання low-code/no-code платформ викликає бурхливе зростання кількості LCNC-платформ, для яких теж хтось повинен написати код і згодом його вдосконалювати.
  • Обмежена функціональність не дає змоги створювати за допомогою low-code/no-code будь-які застосунки. А отже, як і раніше, потрібні люди, які зможуть написати код, що закриє певні завдання бізнесу.
  • Проблеми з безпекою готових програм (із цим стикаються до 25% користувачів) змушує шукати досвідчені команди розробників, які враховуватимуть специфічні вимоги до безпеки.

Таким чином, ані no-code, ані low-code не означають закінчення ери традиційного кодування. Хоча користувачам відповідних платформ не доводиться писати код вручну, він все ще залишається за кадром і відіграє найважливішу роль.

Багато хто не здогадується, що вже користується low-code/no-code платформами. Наприклад, коли збирає систему управління проєктами Notion, запускає магазин на Shopify або створює сайт на Weblium.

Яке майбутнє очікує low-code/no-code технологію?

Про перспективи красномовно свідчать дослідження провідних світових консалтингових компаній та агенцій. За даними Gartner, до 2025 року 70% нових застосунків, розроблених всередині корпорацій, використовуватимуть технології low-code або no-code порівняно з менш ніж 25% у 2020 році.

Нещодавно виник потужний тренд на спільне використання LCNC та штучного інтелекту. Наприклад, той же ChatGPT може за запитом видати готовий фрагмент коду, який вирішує певне завдання. З іншого боку, абсолютно без базових навичок програмування правильно використовувати цей фрагмент навряд чи вийде.

Френсіс Карден (Francis Carden), віцепрезидент із цифрової автоматизації та робототехніки в Pega, впевнена, що «завдяки штучному інтелекту low-code стане більш цінним і безпечним, аніж будь-коли. Він дасть змогу всім користувачам скористатися перевагами штучного інтелекту для оптимізації процесів, підвищення ефективності та покращення процесу ухвалення рішень, що зробить розробку low-code більш вигідною, безпечною та розумною, аніж будь-коли раніше».

У перспективі об’єднання методології LCNC та штучного інтелекту може дати бізнесу ще більше нових можливостей через розробку корпоративних застосунків на основі результатів аналітики великих даних.

Популярні платформи low-code/no-code

Зараз існує вже понад 200 класичних low-code платформ і приблизно вдесятеро менше таких, які вже використовують технологію машинного навчання.

Ось лише деякі найпопулярніші приклади:

  • Force.com – бізнес-платформа власною мовою розробки Apex від Salesforce.
  • Webflow – популярна платформа для створення сайтів та набір візуальних інструментів для вебдизайну.
  • Zoho Creator – платформа для розробки крос-платформних бізнес-застосунків.
  • Mendix – універсальна платформа для розробки корпоративних застосунків та автоматизації бізнес-процесів.
  • Appian – платформа для автоматизації бізнес-процесів і створення нативних застосунків для вебу та мобільних пристроїв.

Серед українських рішень варто згадати такі:

  • Bubble – платформа для створення десктопних та мобільних застосунків різної складності.
  • Creatio – рішення для автоматизації бізнес-процесів і CRM від Terrasoft.
  • Codejig – універсальне комплексне рішення для швидкого створення вебзастосунків.
  • Kwizbot — конструктор чат-ботів для e-commerce, де можна створювати онлайн-чати, поєднуючи різні канали комунікацій: Telegram, Viber, Facebook та інші.

Український сегмент LCNC-платформ стрімко розвивається. У нього є великий потенціал через те, що потреби бізнесу змінюються так само як у всьому світі, хоча часто й відстають у часі.

Сергій Кравцов, CEO, co-founder Kwizbot, зазначив:

«Бізнес хоче не розробляти, а вирішувати практичні задачі. Загальна тенденція – це спрощення: потрібен кінцевий результат та можливість швидко змінювати логіку, бажано силами користувача системи. Водночас я не бачу такої штуки як «попит на low-code», зате бачу попит на легкість впровадження. Якщо розглянути вимоги таких рейтингових платформ, як Gartner, ми побачимо, що low-code/no-code – вимога до систем, які претендують на лідерство у багатьох напрямах, тож зростання їхньої кількості – це щось типу очевидного майбутнього».

Підписуйтеся на ProIT у Telegram, щоб не пропустити жодну публікацію!

Приєднатися до company logo
Продовжуючи, ти погоджуєшся з умовами Публічної оферти та Політикою конфіденційності.